Аутоімунні захворювання

В силу стрімких змін умов навколишнього середовища, коли потрібно пристосуватися до нових обставин, в імунній системі людини відбуваються серйозні порушення – імунітет по-різному реагує на проблему, і тоді клітини свого організму сприймаються як чужорідні. Аутоімунні захворювання – це прояв дисфункції всієї імунної системи або її ланок. Збій імунітету можуть спровокувати стреси, переохолодження, перенесені інфекції. Прояв аутоімунного порушення є як підставою для розвитку патології, також і як наслідок інфекційного процесу. Якщо хронічне захворювання (особливо хронічні гепатит, панкреатит, тиреоїдит та ін.) триває вже тривалий період, то це призводить до ризику розвитку аутоімунного захворювання, в тому числі і онкологічних процесів (в імунній системі у зв’язку з порушеннями може бути недостатньо клітин для знищення онкологічних клітин).

Аутоімунні захворювання поділяються на:

• органоспецифічні (в результаті розвитку яких прогресує склероз тканини) – аутоімунний тиреоїдит, розсіяний склероз, енцефаломієліт;
• органонеспецифічні – системний червоний вовчак, дерматоміозит, склеродермія, ревматоїдний артрит;
• аутоімунні захворювання проміжного типу – цукровий діабет І типу, міастенія, синдром Шегрена.

Лікуванням і профілактикою займаються такі лікарі як терапевт, невропатолог, імунолог, ревматолог, гематолог та інші фахівці.