Секвестректомія при остеомієліті

Гнійне запалення щелепи може спричинити різні ускладнення, які становлять загрозу для здоров’я та життя пацієнта.

До найбільш поширених ускладнень остеомієліту щелепи відносяться:

• поширення інфекції;
• абсцес (гнійне запалення з подальшим утворенням обмеженої порожнини, наповненої гноєм у результаті розплавлення тканин);
• кісткові деформації (руйнування кісткової тканини може призвести до деформації кістки та втрати її функціональності);
• пошкодження судин і нервів у зоні ураження;
• сепсис (загрозливий стан, при якому в системний кровотік проникають патогенні мікроорганізми);
• хронічний остеомієліт (якщо захворювання не було вилікувано повністю, воно може перейти в хронічну форму, призвести до тривалого лікування та ускладнень).

Лікування гострого остеомієліту щелепи проводиться у стаціонарі під наглядом лікаря-стоматолога або хірурга.

Загалом терапія включає такі заходи:

Призначення антибіотиків – основний метод лікування остеомієліту щелепи, спрямований на знищення збудника інфекції. Ліки вводяться внутрішньовенно, внутрішньом’язово або перорально. Застосовуються нестероїдні протизапальні засоби, анальгетики, антигістамінні засоби, вітаміни, імуномодулятори, інфузійні розчини – спрямовані на зниження запалення, зменшення болю, поліпшення кровообігу та обмінних процесів у кістковій тканині. Операція при остеомієліті щелепи проводиться за наявності гнійних вогнищ або абсцесів; хірургічне втручання може включати видалення інфікованого зуба або кореня зуба, дренування піднадкісного абсцесу або свища; некротичні тканини не можуть брати участь у процесах загоєння і є джерелом інфекції, тому їх видалення – необхідна умова для успішного лікування остеомієліту.