Загальноклінічні дослідження

Оцінка показників сечі може розповісти про стан і порушення роботи сечостатевої системи, нирок, серця, підшлункової залози, шлунково-кишкового тракту та печінки. Головними показниками цього дослідження вважаються колір, щільність, прозорість, запах сечі, а також наявність у ній таких речовин, як білок, глюкоза, ацетон, гемоглобін чи уробілін. Крім загального дослідження, багатьом пацієнтам також важливо досліджувати осад сечі, у якому лаборант розгляне число еритроцитів, циліндрів або лейкоцитів в 1 мл урини (метод Нечипоренко). При діагностиці безсимптомних захворювань нирок часто використовуються дослідження протеїнурії (кількість білка в сечі) і проби Зимницького для оцінки концентраційної здатності сечовивідних шляхів.

Загальний аналіз крові – це найпоширеніший спосіб лабораторної діагностики стану організму. До складу крові входять два головні компоненти – плазма та формені елементи, кількість яких розглядається при аналізі. У формулі крові (гемограмі) досліджуються лейкоцити, еритроцити, тромбоцити, гемоглобін, ШОЕ, ретикулоцити, гематокрит та колірний показник. Іноді лікар призначає додатковий аналіз крові на лейкоцитарну формулу з показниками базофілів, лімфоцитів, еозинофілів, моноцитів, нейтрофілів (сегментоядерних і паличкоядерних). Для загального аналізу здають кров з пальця (безіменного) або з вени.

Коли у людини виникають проблеми зі шлунково-кишковим трактом та травним трактом, то зазвичай проводиться загальний аналіз калу, при якому досліджується вміст товстого кишечника (залежно від спожитої їжі, активності ферментів шлунково-кишкового тракту, функцій підшлункової залози і жовчовидільної системи, а також стану м’язової тканини і слизової шлунка та кишечника). Дослідження калу може бути мікроскопічним, мікологічним, паразитарним, бактеріологічним і хімічним. Це дає можливість не тільки визначити захворювання органів черевної порожнини і шлунково-кишкового тракту, а й виявити глистяні інвазії.

Для того, щоб діагностувати такі захворювання, як бронхіальна астма, пневмонія, бронхіти, туберкульоз, рак легенів та інші, досліджують мокроту – субстанцію (секрет), яка збирається на стінках дихальних органів при захворюванні. Мокрота зазвичай виділяється із кашлем та досліджується під мікроскопом.

Спинномозкова рідина захищає клітини центральної нервової системи (головного та спинного мозку); транспортує різні речовини – продукти метаболізму, гормони; підтримує і регулює внутрішньочерепну гіпертензію. Ліквор знаходиться у порожнинах головного мозку, а також порожнинах між м’якою і павутинною мозковими оболонками головного і спинного мозку та лікворопрохідних шляхах, тому для аналізу потрібно робити прокол спинномозкового каналу. Дане дослідження проводиться під мікроскопом і визначає цитоз (число клітин в 1мм3) у лікворі.

Серозні порожнини включають перикардіальну, черевну і плевральну оболонки. При певних захворюваннях у цих порожнинах у людини може зібратися багато рідини, якої у нормі повинно бути небагато, лише для зволоження плівок, що вистилають стінки порожнин тіла. Якщо ці стінки запалюються, порушується загальний кровообіг, прогресують такі захворювання як туберкульоз, пневмонія, ревматизм або рак. Щоб дослідити якість та склад рідини також виконується пункція із серозних порожнин.