Заклинювання щелепи

Таке поняття, як «зіскочила щелепа» частіше має на увазі вивих скронево-нижньощелепного суглоба, а конкретніше, його суглобової головки. Вона, своєю чергою, виходить із природного положення, ускладнюючи цим рух щелепи. Відбутися це може через значну перенапруги м’язів або різке відкривання рота, наприклад. Паралельно такий стан, коли заклинило щелепу, супроводжується болем чи відчуттям сильного дискомфорту у відповідній ділянці.

Однак не варто плутати цей стан із контрактурою нижньої щелепи. Вона також виникає у тому випадку, коли зв’язки чи м’язи навколо щелепи надмірно напружені, але головка суглоба залишається на місці. Проблема контрактури щелепи в обмеженні руху саме на всю амплітуду. А коли щелепа зіскочила через вивих суглобової голівки, вона може залишатися у зафіксованому положенні, і спроби поворушити нею викликатимуть біль.

При вивиху щелепи та при контрактурі спостерігаються загальні симптоми у вигляді обмеженої рухливості та болю (або як мінімум дискомфорту, відчуття затискання в області СНЩС). Але є й відмінності у симптоматиці. При стані, коли заклинила щелепа, може не бути вираженого больового синдрому при спробі руху. У той час як при вивиху біль досить сильний при спробі відкрити рот.

У контексті лікування вивих, як і контрактура нижньої щелепи, потребує застосування знеболювальних засобів. Однак при вивиху все ж таки увага приділяється безпосередньо вправленню суглобової головки для відновлення її нормальної функції. Лікування ж контрактури спрямоване на поліпшення рухливості щелепи для розслаблення м’язів, без вправлення суглоба.

Причини, через які защемило щелепу, або вона зіскочила, можуть провокувати цей стан як окремо, так і спільно. Серед найбільш характерних і поширених причин таких проблем із щелепою та скронево-нижньощелепним суглобом наступні:

• Функціональні порушення рухів щелепи.

У вигляді різкого, посиленого відкриття рота, наприклад, під час їжі, позіхання або навіть розмови.

• Травми.

Різного роду падіння, забиття та інші механічні впливи. Також сюди можна зарахувати тризм після видалення зуба мудрості. Виникнути він може після оперативного втручання через сильний спазм м’язів від запалення та набряку.

• Перенапруження м’язів.

Загальний стрес, що призводить до перенапруги жувальних м’язів, а також бруксизм (мимовільний скрегіт зубами). Ще м’язова перенапруга може бути від постійного жування (наприклад, жувальної гумки) і навіть від неправильної постави.

• Анатомічні особливості.

Схильність до вивихів суглобів через їхню особливу будову, а також з самого спочатку неправильний прикус і, як наслідок, неправильний розподіл навантаження на щелепу.

• Деякі захворювання.

Запалення суглоба (або артрит), зношення хрящової тканини суглоба (або артроз). Також це може бути така хронічна патологія як міофасціальний больовий синдром. Він, у свою чергу, провокує так звані тригерні болючі точки в м’язах, що і призводить до напруги і впливу на скронево-нижньощелепний суглоб.

Ймовірність виникнення тих чи інших причин, які здатні призвести до вивиху або заклинювання щелепи, може збільшуватися через різні фактори ризику. Серед них вік та зниження еластичності тканини зв’язок та суглобів. Також серед факторів ризику діабет та деякі запальні захворювання, не пов’язані із суглобом – синусити, гайморити, тонзиліти, алергічні риніти. Вони здатні впливати на загальний рівень запалення в організмі і цим збільшувати ризик проблем із щелепою.

Вплив будь-яких проблем із щелепою, у тому числі її вивих або запалення скронево-нижньощелепного суглоба, на якість життя безперечно є. Вони обмежують людину в її повсякденних діях, завдаючи і морального, і фізичного дискомфорту. Саме тому важлива лікарська допомога у цій ситуації для кваліфікованої діагностики та професійного усунення проблеми. Так повернеться комфорт повсякденного життя.

Після того, як вправлено вивих або розслаблено контрактуру нижньої щелепи, лікування передбачає і подальші дії, спрямовані вже на реабілітацію та профілактику. Адже без них терапію не буде завершено повноцінно, а проблема може повернутися. Саме тому важливо приділити увагу і цим аспектам також.

Як реабілітація рекомендується:

• фізіотерапія;
• різні вправи для щелепи;
• контроль харчування, а саме – м’яка їжа, особливо у перші дні після лікування;
• м’який масаж щелепи;
• регулярне відвідування лікаря – контрольний моніторинг того, як відбувається відновлення.

Як профілактика рекомендується:

• на постійній основі стежити за правильною гігієною рота;
• уникати занадто жорсткої їжі протягом життя;
• обов’язково виправляти неправильний прикус до того, як виникли проблеми з щелепою або скронево-нижньощелепним суглобом;
• також вправи для розслаблення жувальних м’язів;
• контроль стресу загалом, зняття напруги у тілі, а також психологічна підтримка.

Правильна та своєчасна реабілітація відновить функціональність суглоба та щелепи, а профілактика допоможе уникнути повторних проблем такого характеру. Якщо дотримуватися профілактики постійно, навіть у період, коли все повноцінно відновиться і ніяких симптомів не буде, можна зберегти здоров’я щелепно-лицьової системи на довгий час.